You are using an outdated browser. Please upgrade your browser to improve your experience.

23 лютого 2022

Халва – Одеське коріння.
Перші відомості про українсько-перські зв'язки відображені ще в документах Київської Русі, а пізніші часи жителі тутешніх земель неодноразово перетиналися з представниками "халволюбивої" Туреччини, до ХIХ століття власного виробництва цієї солодощі в Україні не було. "Піонерство" в цьому питанні часто приписують одеському греку на ім'я Казі, яке нібито заснувало в рідному місті виробництво тахинної халви. Проте жодних документальних підтверджень цієї інформації не вдалося знайти.
Зовсім інша справа - одеська фабрика східних солодощів та сезамової олії, яка заробила наприкінці 60-х років позаминулого століття. Засновником цього підприємства став промисловець та торговець Лазар Христофорович Дуварджоглу. За запевненнями сучасників, всі п'ять видів халви (соняшникової, горіхової, мигдальної, шоколадної і медової), що випускається там, мали винятковий смак. Як, втім, інші ласощі. І зважаючи на те, що на міжнародних виставках Парижа та Лондона ця "продукція Російської імперії" отримувала престижні нагороди, хвалебні відгуки повністю відповідали дійсності.
Шалений попит на "східний асортимент" не залишив байдужими і братів Лева та Якова Крохмальникових. У 1890 році ці потомствені кондитери, що до того спеціалізувалися на продовженні "пряничної справи", розпочатої їх батьком, теж взялися за випуск халви та рахат-лукума. Це рішення виявилося настільки вдалим, що у 1893 році брати заснували "Одеську парову конфектну та пряникову фабрику" з неймовірно широкою лінійкою продукції, що мала величезну популярність як у співвітчизників, так і за кордоном. Більше того: до моменту захоплення влади більшовиками її популярність і престиж були такі великі, що у 1918 році націоналізоване підприємство отримало назву "Перша державна кондитерська фабрика", якій ще через 4 роки було присвоєно ім'я Рози Люксембург.